За давньою слов’янською
традицією, батьки, аби уберегти малюка від злих духів чи зурочення, публічно
називали його образливими словами наприклад: «телепень», «нетямущий». Таким
чином вони прагнули відвернути інтерес темних сил від свого чада –
мовляв, і
так нетямущий, що з нього взяти… Відомі випадки, коли слово «дурень»
використовувалося як друге церковне й давалося при народженні представникам
геть не бідних сімей, а переважно знатних купецьких родів.
У наш час подібні традиції давно
у минулому, але звичка сварити дитину напоказ усім активно використовується у
межах батьківського виховного процесу. Чи правильна така позиція і яка критика
має переважати у татковому і маминому педагогічних арсеналах, пропонуємо
розібратися детальніше.
Зважаючи на різноманіття думок
психологів, варто відзначити – у питанні щодо критики дитини вони досить
спільні у своїх поглядах. Одна з головних їхніх порад – ніколи не сваріть і не
ображайте свого малюка, особливо публічно!
По-перше, це принижує гідність
дитини (а наша мета – виховати гідну, впевнену та самодостатню особистість). У
малюка ще немає життєвого досвіду, й він не може відразу зрозуміти помилковість
вчинку, бо йому ні з чим порівняти свій промах. Ваш син або донька лише
відчують сором і власну неповноцінність.
Критика має відбуватися наодинці.
Вона не повинна бути спрямованою на дитину, адже ви осуджуєте не малюка, а його
вчинок. Уникайте надмірного драматизму: навіть м’яка критика – це стрес для
дитини, тому ваша підтримка їй просто необхідна. Помічниками для батьків у
подібних ситуаціях можуть стати фрази: «Не засмучуйся, у нас ще є час усе
виправити!»; «Ти розумничок, й наступного разу в тебе все вийде»; «І я теж навчився
слухати зауваження, бо вони допомагають поглянути на ситуацію з іншого боку та
вирішити її».
Намагайтеся не використовувати в
процесі розмови сполучники «але», «проте», «однак». Вони несуть негативне
забарвлення і здатні стурбувати дитину та знівелювати все сказане раніше.
Зауважте, за скромними
статистичними даними виявлено, що батьки вказують дитині на помилки не менше
одного разу на годину! І якщо із статистикою боротися важко, спробуймо хоча б
почати із якості нашої критики й робімо її з користю.